Методична робота – цілісна система дій та заходів, спрямованих на підвищення кваліфікації, професійної майстерності кожного педагогічного працівника, розвиток творчого потенціалу всього педагогічного колективу окремого навчального закладу, досягнення позитивних результатів навчально-виховного процесу.
Метою методичної роботи є підвищення професійної компетентності та методичної майстерності вчителя, що, в свою чергу, спонукає кожного з них до роботи над вдосконаленням свого фахового рівня, сприяє взаємному збагаченню членів педагогічного колективу творчими знахідками, дає можливість молодому вчителю вчитися педагогічній майстерності у старших і більш досвідчених колег, забезпечує підтримання у педагогічному колективі духу творчості, прагнення до пошуку.
Завдання методичної роботи – підвищення науково-методичного рівня вчителя: підготовка до засвоєння ним змісту нових програм та технологій їх реалізації; постійне ознайомлення з досягненнями психолого-педагогічних дисциплін і методик викладання; вивчення та втілення у шкільну практику передового педагогічного досвіду; творче використання перевірених рекомендацій: збагачення новими, прогресивними, досконалими методами й засобами навчання; постійне вдосконалення навичок самостійної роботи; надання кваліфікованої допомоги як з питань теорії, так і практичної діяльності; обмін досвідом; популяризації кращих здобутків педагогічної діяльності; підвищення результативності педагогічної праці.
Основні форми методичної роботи. Методичну роботу у закладі проводять в індивідуальній і колективній формах.
Індивідуальна форма
Ця форма методичної роботи вчителів є складовою їх самоосвіти.
- Зміст індивідуальної самоосвіти педагога охоплює систематичне вивчення психолого-педагогічної, наукової літератури, безпосередню участь у роботі різних методичних об’єднань, семінарів, конференцій, педагогічних читань; розробку окремих проблем, пов’язаних з удосконаленням навчально-виховної роботи; проведення експериментальних досліджень; підготовку доповідей, виступів по радіо, телебаченню, огляд і реферування педагогічних та методичних журналів, збірників та ін.
- Організація самоосвіти передбачає зв’язок самоосвіти з практичною діяльністю педагога; систематичність і послідовність самоосвіти, постійне ускладнення її змісту і форм; гласність і наочність результатів самоосвіти в педагогічному колективі; створення в закладі умов для звернення педагогів до нових досягнень науки і передового педагогічного досвіду; завершеність самоосвітньої роботи на кожному її етапі (доповіді, участь у семінарі, підготовка виступу, написання реферату, підготовка доповіді, участь у засіданні педагогічної ради, науково-практичній конференції та ін.).
- Молоді спеціалісти, які закінчили вищі педагогічні заклади освіти, упродовж першого року роботи за місцем працевлаштування проходять стажування. Його мета — набуття практичних умінь і навичок педагогічної діяльності. Під час стажування вони користуються всіма правами працівника школи і виконують покладені на них обов’язки. Керівник закладу освіти призначає для молодого вчителя наставника з числа кращих учителів відповідного фаху. Наставник надає стажисту допомогу в плануванні навчально-виховної роботи, в розробці тематичних планів та ін. Результати стажування розглядає наприкінці навчального року дирекція школи.
Колективні форми
- Відкриті заняття — одна з колективних форм методичної роботи, їх мета — підвищення майстерності всіх педагогів. Основні завдання відкритих занять: упровадження в практику передового педагогічного досвіду і результатів досліджень педагогічної науки, спрямованих на розв’язання завдань, що стоять перед позашкільною освітою.
- Взаємовідвідування занять — має істотне значення у підвищенні педагогічної майстерності . Якщо молодий і недосвідчений педагог відвідає урок, що його проводить старший колега, то він може збагатити свій методичний багаж. Якщо ж досвідчений педагог відвідає урок менш досвідченого колеги, то зможе порадити йому, як удосконалити той чи той момент уроку. Можливо, й досвідчений педагог знайде щось корисне для себе у молодшого колеги.
- Методичні формування, об’єднання — центр методичної роботи, вивчення і втілення досягнень теорії та передового досвіду. Методичні об’єднання можуть заслуховувати й обговорювати доповіді з найактуальніших питань навчання і виховання, нову фахову літературу, організовувати взаємовідвідування занять, проведення і обговорення відкритих заходів, виготовлення наочності, застосування технічних засобів навчання. План роботи методичних формувань складають на навчальний рік. На першому організаційному засіданні обирають голову і секретаря терміном на один рік, обговорюють проект плану роботи і доповнюють його, обмінюються досвідом з питань підготовки до нового навчального року. Бажано, щоб на кожному з чотирьох засідань методичного об’єднання було проведено відкриті заняття досвідченими педагогами. Одну із запланованих для обговорення доповідей варто присвятити темі відкритого уроку.
- Одним із шляхів підвищення методичного рівня педагогів є залучення їх до розробки актуальної для педагогіки і закладу проблеми. Наукову проблему обирають з таким розрахунком, щоб до її розробки можна було залучити всіх педагогів закладу.
- Семінар-практикум — продуктивна форма методичної роботи. Цінність його в тому, що педагоги самостійно опрацьовують фахову літературу з обговорюваної проблеми, аналізують власний досвід. Опрацьовані матеріали учасники семінару-практикуму оформляють у вигляді рефератів або доповідей.
- Педагогічні читання — сприяють підвищенню педагогічної майстерності вчителів. Мають на меті узагальнення і поширення передового педагогічного досвіду і проводяться з актуальної педагогічної тематики.
- Науково-практична конференція—ефективна форма методичної роботи. З темою конференції педагогічну громадськість ознайомлюють заздалегідь. На пленарному засіданні розглядають основні питання проблеми, яка виноситься на обговорення, а під час роботи секцій обговорюють конкретніші питання навчально-виховної роботи.
- Творчі звіти педагогів — використовують перед атестацією педагогічних працівників. Звітуючи на педагогічній раді, вчитель ділиться своїми знахідками, методичними доробками, знайомить крлег з технологією власного досвіду.